Історія справи

Постанова ВСУ від 21.12.2016 року у справі №922/1263/13
Постанова ВГСУ від 23.12.2014 року у справі №922/1263/13
Ухвала КГС ВП від 12.08.2019 року у справі №922/1263/13
Постанова ВГСУ від 12.10.2016 року у справі №922/1263/13
Постанова ВГСУ від 04.08.2015 року у справі №922/1263/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 922/1263/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників: позивачаХурсевич В.А., дов. від 16.09.2014відповідачаБондаренко І.В., дов. від 06.01.2014третьої особи не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі№ 922/1263/13 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест"доПублічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачадо Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест"простягнення 15471120 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" 15471120 грн. заборгованості за оплату послуг третіх осіб, залучених позивачем для виконання договору транспортного експедирування, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору та положення статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність", статті 612, 623, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 218 Господарського кодексу України (з врахуванням заяви про доповнення підстав позову від 10.06.2013, заяви про уточнення позовних вимог від 18.07.2013 (частково)).

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що позивач не надав документи на підтвердження понесених ним додаткових витрат та настання передбачених умовами договору транспортного експедирування випадків оплати простою вагонів; підстави для відшкодування відповідачем збитків відсутні; за змістом підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2012 року заборгованість позивача перед відповідачем за договором склала 1220192,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2013 (т.2, а.с.225-227) відхилено подане позивачем уточнення позовних вимог від 18.07.2013 в частині стягнення 141790 грн. витрат за переадресацію 106 вагонів з станції Михайлово на станцію Фокіно відхилено, як звернення з новими позовними вимогами всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.06.2014 (судді: Жельне С.Ч. - головуючий, Жигалкін І.П., Аюпова Р.М..) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення приписів статей 22, 41, 42 Господарського процесуального кодексу суд першої інстанції при призначенні експертизи не врахував позицію позивача та третьої особи щодо змісту питань, поставлених на вирішення експерта, позивач був позбавлений реалізувати право на звернення зі заявою про призначення додаткової експертизи, а суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив відповідне клопотання позивача; всупереч статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суди не врахували факти та обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/8258/13, які не підлягають додатковому доказуванню; при проведенні експертизи та судами у судових рішеннях безпідставно застосовано пункти 3, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999, для підтвердження обставин щодо часу користування вагонами, які знаходились на під'їзних коліях власника колій, а не на коліях та станціях залізниці; суди не врахували, що за змістом пункту 3.11 укладеного сторонами договору ним не регулюється наднормативне використання вагонів; суди не дослідили обумовлені договором підстави для виникнення у відповідача обов'язку сплатити грошові кошти на користь позивача в межах виконання ним обов'язків експедитора, не застосували статтю 316 Господарського кодексу України та положення Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність"; відмовивши у прийнятті доповнення до позову, суд порушив права позивача, надані статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач письмовий відзив по суті касаційної скарги не надіслав, третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.07.2012 року сторони уклали договір транспортного експедирування № 1270, відповідно до умов якого Клієнт (відповідач) доручає Експедитору (позивачу), а Експедитор (позивач) зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта (відповідача) надати наступні види транспортно-експедиторських послуг: організація забезпечення або забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організація перевезення вантажів залізничним та іншими видами транспорту; здійснення розрахунків з транспортними організаціями за перевезення вантажів та іншими організаціями, які залучаються експедитором для виконання цього Договору (експедитори, агенти, митні брокери та інш.); надання інструкцій щодо проведення й оформлення товарно-транспортної документації на вантаж; фрахтовка транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів Клієнта; ведення обліку надходження та відправки вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її відправка за належністю; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів Клієнта; оформлення документів та організація роботи у відповідності до митних, карантинних та санітарних вимог.

Відповідно до пункту 3.11 договору, за фактом виконання Експедитором послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до пункту 1.2 договору, щомісяця до 10 числа наступного за звітним, Експедитор оформлює у відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні" та направляє Клієнту підписаний акт прийому-передачі наданих послуг, що підтверджує факт надання таких послуг з обов'язковим зазначенням номерів залізничних накладних, додатком засвідчених Експедитором копій документів, які підтверджують витрати Експедитора, пов'язані з виконанням даного договору.

Згідно з пунктом 5.2 договору, плата Експедитору складається з: винагороди Експедитору за організацію транспортно-експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта; витрат Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього Договору; оплати зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього Договору, в т.ч. відшкодування витрат Експедитора на банківське обслуговування та придбання валюти;

Загальна сума Договору становить суму всіх фактично наданих Експедитором послуг згідно з актами прийому-передачі наданих послуг за весь термін дії даного Договору.

Вартість конкретного перевезення за Договором визначається на підставі поданої Заявки, виставленого до неї Експедитором і оплаченого Клієнтом рахунку-фактурі та підписаного Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, Клієнт сплачує Експедитору плату за транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі згідно з виставленим рахунком-фактурою. У суму плати Експедитора включаються: винагорода Експедитора за організацію транспортно-експедиторських послуг (обслуговування) Клієнта; витрати Експедитора на оплату послуги (роботи) третіх осіб, залучених до виконання цього Договору; оплата зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються Експедитором при виконанні цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору Експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажів залізничним або іншим видом транспорту за узгодженою з Клієнтом транспортній схемі та укласти від свого імені, договори на перевезення вантажів з перевізниками - транспортними підприємствами на Україні та за кордоном, а також з іншими організаціями, які будуть залучені для виконання даного Договору (пункт 2.1.2). Відповідно до пункту 2.2.2. договору, Клієнт повинен своєчасно організувати відвантаження та відправлення вантажів, згідно з порядком, узгодженим з Експедитором.

Також суд встановив, що 02.12.2011 позивач (Експедитор, Замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" (третя особа - Виконавець) Договір про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п, відповідно до пункту 11 якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у власних вантажних вагонах по території України, країнам СНД та Балтії.

Згідно з пунктом 3 Протоколів погодження договірної ціни: № 2 від 02.01.2012; № 3, 4, 5 від 30.01.2012; № 6, 7 від 29.02.2012, № 8, 9 від 29.03.2012, № 10, 11 від 30.04.2012, у разі, якщо Замовник (позивач) перевищить час перебування вагону наведений в пункті 2 даного Протоколу, він додатково сплачує 560,00 грн. за кожну добу.

За змістом актів виконаних робіт та наданих послуг, наданих позивачем (Акт № ПР/01 простій вагонів в січні місяці 2012 року 5741 ваг/діб на суму 3214960,00 грн.; Акт ПР/02 простій вагонів в лютому місяці 2012 року 4557 ваг/діб на суму 2551920,00 грн.; Акт № ГІР/03 простій вагонів в березні місяці 2012 року 10892 ваг/діб на суму 6099520,00 грн.; Акт № ПР/04 простій вагонів в квітні місяці 2012 року 5119 ваг/діб на суму 2866640,00 грн.; Акт № ПР/05 простій вагонів в травні місяці 2012 року 1318 ваг/діб на суму 738080,00 грн.) за період надання послуг з січня 2012 року по травень 2012 включно за Договором транспортного експедирування № 1270 обліковано 27627 ваг/діб наднормових простоїв вагонів на загальну суму 15471120,00 грн.

У підтвердження зазначених обставин позивач надав також акти виконаних робіт за Договором про організацію перевезення вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 01.12.2011 року, укладеного Позивачем та Третьою особою відповідно до пункту 2.1.2 Договору № 1270 від 01.07.2011 з метою своєчасного та якісного надання послуг Відповідачу.

Ухвалою місцевого господарського суду від 22.07.2013 по справі призначена судова економічна експертиза, а на вирішення експерта поставлені такі питання:

1) Чи підтверджується розрахунок позивача витрат за затримку відповідачем вагонів в сумі 15471120,00 грн.?

2) Чи підтверджується понесення позивачем витрат за затримку відповідачем вагонів в сумі 15471120,00 грн.?

3) Чи підтверджується понесення третьою особою витрат за затримку відповідачем вагонів в сумі 15471120,00 грн.?

4) Чи мала місце затримка відповідачем вагонів у період з січня 2012 р. по травень 2012 р.? Якщо так, то в якій сумі?

За змістом висновку судової економічної експертизи № 4467 від 29.04.2014 ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса:

- по першому питанню: розрахунок витрат ТОВ "БК Трансбудінвест" за затримку відповідачем вагонів в сумі 15471120,00 грн. не підтверджується наданими на дослідження документами;

- по другому питанню: перерахування грошових коштів (понесення витрат) ТОВ "БК Трансбудінвест" на адресу ТОВ "Трініті-Інвест" за затримку ПАТ "Євроцемент-Україна" вагонів в сумі 15471120,00 грн. не підтверджується наданими на дослідження документами;

- по третьому питанню: понесення ТОВ "Трініті-Інвест" витрат за затримку ПАТ "Євроцемент-Україна" вагонів в сумі 15471120,00 грн. не підтверджується наданими на дослідження документами;

- по четвертому питанню: затримка ПАТ "Євроцемент-УКРАЇНА" вагонів у період з січня 2012 р. по травень 2012 р. не підтверджується наданими на дослідження документами.

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позов подано щодо вимог про стягнення вартості простою вагонів на станціях навантаження та відвантаження при виконанні Договору № 02/12-11П, укладеного позивачем та третьою особою, відповідно до складених ними актів виконаних робіт з зазначенням плати за понаднормативний простій; але зміст зазначеного договору не містить посилань на те, що його складено на виконання договору, укладеного позивачем та відповідачем, а в актах відсутні вказівки причин затримки або того, що вона сталася з вини відповідача.

Також місцевий господарський суд відзначив, що позивач не надав до суду актів по затримці кожного вагону з вказівкою причини затримки або того, що затримка сталася з вини відповідача, складених відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999.

Зважаючи на викладене, суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача, оскільки акти виконаних робіт (наданих послуг) не підтверджують належним чином понесені додаткові витрати позивача, які виникли на підставі окремого договору про організацію перевезень вантажів у власних вагонах № 02/12-11п від 02.12.2011, укладеного між позивачем та третьою особою, оскільки не є первинними документами та не відображають всіх обов'язкових даних для підтвердження витрат експедитора з використання послуг третіх осіб.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відхилив заявлене позивачем клопотання про призначення судової експертизи та його доводи щодо невірного застосування місцевим господарським судом Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, як таких, що ґрунтуються на невірному тлумаченні цих Правил; погодився з встановленими місцевим господарським судом обставинами справи та його висновками за наслідками розгляду позову.

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, водночас, відповідно до положень статей 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України господарські суди приймають рішення за результатами обговорення всіх обставин справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, викладаючи у рішенні та постанові як обставини справи, встановлені судом, так і законодавство, яким керувався господарський суд, приймаючи рішення. За змістом наведених положень, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим та оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій вбачається, що ними відхилено доводи позивача як недоведені належними та допустимими доказами з посиланням на необхідність складання відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди вказали, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому суди послалися на наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами" № 113 від 25.02.1999 року, за яким Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами:

- парку залізниць України;

- парку залізниць інших держав;

- які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Для власних вагонів, що мають нумерацію інвентарного парку, державних вагонних компаній застосовуються порядок та умови користування, які встановлено для вагонів парку залізниць.

Разом з тим, суди залишили поза увагою, що розділ І зазначених Правил доповнено пунктом 3 (для власних вагонів, що мають нумерацію інвентарного парку, державних вагонних компаній застосовуються порядок та умови користування, які встановлено для вагонів парку залізниць) наказом Міністерства інфраструктури № 570 від 21.09.2012, в той час, коли за змістом судових рішень спірні правовідносини стосуються періоду з січня по травень 2012 року. Причин надання редакції Правил зворотної дії в часі та її поширення на спірні правовідносини суди у судових рішеннях не навели; відповідної оцінки висновку судової експертизи не надали.

Таким чином, відхиляючи доводи та докази позивача, суди виходили з приписів законодавства, які не набули чинності на час складання таких доказів, та не мотивували застосування норми в часі.

Також суди не спростували взагалі доводи позивача щодо відсутності підстав для складання залізницею чи станцією усіх наведених вище документів для засвідчення обставин та підстав перебування вагонів на власних коліях власників колій (після чи до передавання таких вагонів на передавальних коліях), а не на коліях залізниць загального користування. Водночас суди не надали жодної оцінки доводам та доказам позивача щодо фіксації істотних обставин справи (часу передачі вагонів та їх використання) у залізничних накладних, наданих до матеріалів справи.

Вказуючи, що Договір № 02/12-11П, укладений позивачем та третьою особою, не вказує на укладення його на виконання договору транспортного експедирування, суди не дослідили, яким чином виконувався договір транспортного експедирування, яким транспортом здійснювалося перевезення в інтересах відповідача за укладеним договором, оплата послуг яких осіб, залучених позивачем до виконання договору транспортного експедирування, здійснювалась відповідачем, суди також не дослідили обсяг та момент виникнення зобов'язання відповідача сплатити кошти в оплату послуг третіх осіб (після здійсненої оплати позивачем таких послуг чи за фактом надання послуг).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 у справі № 922/1263/13 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач